Мізрах Ігор: Як подолати проблему бездомних тварин? Хто це може і має зробити?

Прогулюючись красивими вулицями українських міст ми часто зустрічаємо «братів наших менших», які є невід’ємною складовою людського життя.

Звісно, приємно спостерігати коли бачиш, як людина дбає про свого домашнього улюбленця: вигулює його, грає з ним, ласкаво гладить, дивиться на нього, як на одного із членів сім’ї. Спостерігаючи за такою дружбою людини і тварини багато кого часто охоплюють позитивні емоції і внутрішній спокій. Дійсно, маленький друг для багатьох із нас є не просто домашньою твариною, а чимось набагато більшим – членом родини, розрядником, частинкою нас, що ніколи не зрадить.

Та часто такі позитивні емоції і душевну гармонію може перекреслити одна зустріч – зустріч із агресивним представником тварин, які мали б жити в домі люблячого господаря, але, нажаль, змушені тинятись вулицями населених пунктів у пошуках їжі, щоб бодай вижити. Мова йде про бездомних тварин, яких в Україні величезна кількість.

Сьогодні невідомо, скільки бездомних тварин проживає на вулицях наших міст. Та за статистикою в цьому питанні, нажаль, Україна також знаходиться в лідерах. І якщо зараз не почати вирішувати проблему бездомних собак та котів, то невдовзі безпритульні хвости можуть збільшити свою популяцію до плачевної кількості. Однією із найголовніших причин великої кількості тварин є відсутність законодавства, що могло б стати на заваді людям робити аморальні вчинки по відношенню до тварин. Так, в нас є Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження(https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3447-15) » та він не ефективний. Правильне поводження з тваринами треба популяризувати, а людей які вчиняють наругу над братами нашими меншими треба жорстко карати. Наруга – це не тільки фізичне знущання, сюди варто додати й ганебні викидання тварин на вулицю. Адже в Україні тварин викидають повсюдно і ніякого покарання за це не передбачено.

Не рідко трапляється так, що бездомні тварини проявляють агресію і нападають на людей. Їхня присутність на вулицях практично не контролюється службами, які мають цим займатися, тож відповідальних знайти майже нереально. Як наслідок в Україні за справу взялись догхантери, які займаються стихійним винищенням бродячих тварин. Найчастіше вони вдаються до відстрілів та отруєння медикаментами. Та діяльність цих «мисливців» — це дуже жорстоке і антигуманне поводження з тваринами. То що ж робити? … І хто має вирішити цю проблему? …

Найперше хочеться відзначити, що в нашій державі є немало волонтерів, які намагаються владнати питання хоч якось, а саме: збирають кошти для приватних притулків, проводять акції на захист тварин, шукають господарів для хвостатих і .т. д. Проте, щоб був результат, починати слід негайно. І цим має займатися держава, а не окремі ентузіасти. А держава згідно вищезгаданого закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» повинна створювати притулки для бездомних тварин – так сказано в статті 15.

Та, чесно говорячи, притулки зможуть вирішити проблему лише частково. То що далі робити? Можна глянути, що каже стаття 16 цього Закону, а в ній написано: «Регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, здійснюється методами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами, а в разі неможливості їх застосування – методами евтаназії».

Звісно, стерилізація також частково вирішує цю глобальну проблему, адже так зменшується гормональний статус. У тварини немає статевого поклику і, відповідно, «знімаючи» статевий поклик тварини, знімається і сама агресивність. Та зменшити кількість агресивних особин – це також не масштабне вирішення. В цій статті Закону також згадано про евтаназію, та ми розвинута країна, а тому її краще, і навіть потрібно використовувати до хворих тварин або до тих які можуть переносити певні інфекції.

Відловлювати собак, розподіляти по притулках, присипляти, стерилізувати – це все рівно не повневирішення проблеми. Щоб раз і назавжди побороти засилля бездомних тварин має бути цілий ряд чітко пророблених дієвих методів, які тільки в сукупності дозволять добитись ефективного результату. Та щоб результат дійсно був, потрібно, щоб всі: чиновники, депутати, простий народ розуміли тільки разом це можна вирішити. Дальше я по пунктах опишу план дій до подолання цієї важливої всеукраїнської проблеми. І так:

1) Законодавчо визначити яке Міністерство має взяти під опіку це питання. Адже на даний час дійсно знайти відповідального не реально. А так, як мінімум, буде з кого спитати.

2) Законодавчо закріпити у всіх місцевих самоурядуваннях виділення коштів на боротьбу із цією проблемою, до прикладу: для можливої побудови притулків, і проведення стерилізації. Створити програму дешевої стерилізації для власників домашніх улюбленців. Це можна проводити як на місцях, так і створити мобільні виїзні групи, що дасть ефективніший результат. Усипляти тварин в крайніх випадках, що спричинені інфекціями, епідеміями, тощо. Щодо притулків: в кожному місті їх побудувати буде складно, тому потрібно створити схему для найдоцільніших місць де вони мають бути. Тобто, зробити так, щоб, умовно, один притулок знаходився в межах не більше 70-100 км до найдальшого населеного пункту.

3) Провести повну реальну реєстрацію домашніх улюбленців. Надати господарям при первинній реєстрації посвідчення, а для собак ще й відповідний розпізнавальний номер, що кріпитиметься до ошийника. Найкраще взагалі це все комп’ютеризувати і при реєстрації тварині кріпити чіп, який у певному випадку можна зчитати або й відслідкувати. Для новопридбаних тварин встановити час господареві для реєстрації в межах одного місяця. У випадку гибелі тварини письмово або за допомогою електронних носіїв повідомити відповідну регіональну структуру. В ідеалі – найкраще, щоб загиблих тварин оглядав ветеринар і згодом їх піддавали кремації. Адже стихійні захоронення можуть нести загрозу здоров’ю людей. Реєстрація призведе до підвищення культури поводження з домашніми тваринами.

4) Провести повну реєстрацію та огляд всіх безпритульних тварин. В цей же час також провести стерилізацію і вакцинацію особин. Тварин чіпувати для можливого подальшого відстеження. Адже не рідко буває, що тварин травлять, а їхні трупи розкладаються неподалік скупчень людей, що також може нести згубний характер для людського здоров’я. За допомогою чіпів можна буде відслідкувати, що певна особина нерухома довгий час, що спонукатиме відповідні організації зайнятись їх кремацією.

5) Після повної реєстрації домашніх і бездомних тварин стабільно і безперебійно вести облік особин.

6) Законодавчо посилити відповідальність за знущаннянад тваринами, закріпити сувору відповідальність для тих хто викидатиме тварин на вулицю. Ввести штрафи, якщо господар у відведений час не повідомить відповідну службу про загибель тварини. Людина повинна нести відповідальність за приручених друзів наших менших.

7) Максимально звести до нуля стихійне та домогосподарське розведення безпорідних тварин, а власників, що займаються розведенням породистих особин зобов’язати проводити щеплення та стерилізацію. Крім того при передачі тварини іншому господарю повідомляти, що тварина змінила власника.

8) Створити державну програму з освітньо-просвітницької діяльності щодо поводження з тваринами. За допомогою соціальних реклам прищіпати людям гуманне ставлення до домашніх улюбленців. Також проводити різноманітні акції для того, щоб люди брали до себе тварин із притулків. Для таких громадян можна ввести певні бонуси, наприклад в Києві: за такий добрий вчинок нового господаря можна нагородити 3-місячним безкоштовним проїздом в метро, і тому подібне…

9) Створити сайт відповідальної структури, куди може звернутись охочий громадянин для можливого підбору для себе тварини з притулку. Також сюди люди можуть повідомляти про знущання людьми над тваринами. Крім цього при інформації про можливих агресивних безпритульних тварин буде гаряча лінія для максимально швидкого реагування.

Підводячи підсумок варто зазначити, що тільки комплекс всіх дій дасть високий результат. В першу чергу повинно бути цільове фінансування без корупційних розкрадань. Для ефективності роботи можна залучати волонтерів. Також можна до цього залучати студентів ветеринарних закладів освіти. Саме від молодих та енергійних студентів може прийти найбільша допомога.

Проблема безпритульних тварин є дуже болючою, тому в цьому питанні часу гаяти не потрібно. І чим швидше це зрозуміють чиновники та прості люди, тим менше постраждають тварини, іа ми зможемо зекономити сили, час та кошти. Тому всі кому ця тема не байдужа робіть свої можливі кроки для її вирішення.

МІЗРАХ ІГОР

Автор: редактор politica.com.ua